Чому на Різдво носять вечерю: історія давньої традиції

Чому на Різдво носять вечерю: історія давньої традиції фото 1

На святвечір, коли на небі спалахує перша зірка, в українських сім'ях оживає одна з найзворушливіших різдвяних традицій — носити вечерю.

Діти та дорослі дбайливо несуть миску з кутею до хрещених, бабусь, дідусів та близьких родичів. Цей звичай передається з покоління до покоління, але мало хто замислюється, звідки він з'явився і що насправді символізує. Давайте трохи подорожуємо по історії.

Вечеря – не просто частування

Різдвяна вечеря – це незвичайна вечеря. Її головною стравою завжди була кутя — суміш зерна, меду, маку та горіхів.

У давнину кожен інгредієнт мав сакральний зміст:

зерно — життя і продовження роду
мед — Божа благодать і достаток
мак — захист і пам'ять
горіхи — сила і здоров'я

Коли люди несли вечерю іншим, вони ділилися не їжею, а добром, благословенням та побажанням щастя.

Коріння традиції: ще до християнства

Витоки звичаю сягають глибокої давнини — ще за дохристиянських вірувань.

Наші пращури помітили, що наші пращури в цей день спостерігали за зимою. Вважалося, що у різдвяну ніч душі рідних повертаються додому, тож кутю залишали і для живих, і для тих, хто вже пішов.

Нести вечерю означало:

згадати рід
зміцнити зв'язок між поколіннями
розділити благополуччя на всіх

Як традиція набула християнського сенсу

З ухваленням християнства звичай не зник, а отримав нове наповнення. Вечеря стала символом:

єдності сім'ї у Христі
кохання та взаємної підтримки
подяки за прожитий рік

За християнською традицією, вечерю спочатку несли хрещеним батькам як знак поваги та духовного зв'язку. У відповідь діти отримували благословення та подарунки.

Чому саме носити, а не кликати до себе

За старих часів дороги взимку були важкими, а вечеря символізувала шлях — рух назустріч один одному. Вважалося важливим саме прийти з добрими намірами, а не просто накрити стіл удома.